|
Ніщо на
Землі не цінується так високо, як рідне оточення, родина. Вона - основа
формування людської особистості, бо робить життя кожного щасливим, повноцінним,
плідним.
Недарма
в народі кажуть: "Без сім’ї немає щастя на землі”. Тому кожна сім’я повинна
бути щасливою, тобто такою, яка живе повнокровним життям, уміє цінувати
особистість, в якій вироблена єдина чітка стратегія виховання дітей. Виховання
в сім’ї і виховання учнів у школі - це єдиний та неперервний процес.
Школа
має допомогти дитині, підлітку визначитися не лише ким бути, а яким бути, як
жити. На сучасному етапі розвитку освіти закономірним є питання про роль, яку
повинна відігравати школа у суспільному житті. Мова йде про таку школу XXI
століття, яка б плекала творчу особистість, створювала умови для повноцінного
фізичного, інтелектуального, духовного розвитку дитини як складової примноження
культури й духовності суспільства в усій різноманітності вітчизняних і світових
зразків.
Школа
XXI століття - це культурний центр, який сприяє становленню духовної культури
учня шляхом освоєння культурних надбань України, світової цивілізації. Лише на
шляху поглиблення культурно - творчого потенціалу можна збагатити внутрішній
духовний світ дитини.
Усвідомлюючи
роль і значення інноваційного характеру діяльності як рушійної сили
освітянських реформ наша школа працює за експерементальною педагогічною
програмою "Школа - родина”.
Школа - родина - не
лише новий тип школи, а новий тип мислення, мікроклімату між головними
учасниками навчально-виховного процесу: дитиною, батьками і вчителями, новий
підхід до освіти. Її мета - навчити і виховати колектив свідомих громадян
держави, розвиваючи цілісну особистість європейського ґатунку на засадах
українознавства як суми знань про націю і народ, забезпечуючи громадянську
освіту кожному.
Основні
принципи життєдіяльності школи-родини:
демократизація-виконання
всіх законів України;
гуманізація-особистісно-зорієнтоване
навчання на засадах українознавства і громадянської освіти;
родинність-національне
виховання, в основі якого лежить почуття приналежності до роду, народу, держави
і світового співтовариства, працьовитість, ощадливість, шляхетність, милосердя,
щирість, любов до батьків, до свого краю, історії народу, до порядку, пошана до
старших, творчість слова, правдомовність, різномовність, знання роду,
збереження його честі, культ предків, демократизм стосунків, доброта, подружня
вірність і любов, відродження звичаїв, традицій, обрядів та сімейних народних
ремесел. |
Пам'ятка батькам від дитини
1. Не розбещуйте мене, цим ви мене псуєте. Я дуже добре знаю
, що не обов’язково надавати мені все, що я вимагаю. Я просто випробовую вас.
2. Не бійтеся бути вимогливими до мене. Я надаю перевагу
саме такому ставленню. Це дозволяє мені визначатися.
3. Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить
мене до того, що зважати слід лише на силу. Я відгукнуся з більшою готовністю
на ваші ініціативи.
4. Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і
змушує вперто прагнути у всіх випадках залишити останнє слово за собою.
5. Не давайте обіцянок , яких ви не зможете виконати; це
похитне мою віру у вас.
6. Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю
щось тільки для того , аби роздратувати вас. А то надалі я намагатимуся досягти
ще більше «перемог».
7. Не змушуйте мене почуватися меншим , ніж я є насправді. Я
відіграюся на вас за це, ставши «плаксою».
8. Не робіть для мене і за мене, що я можу зробити сам; я
використовуватиму вас, як обслугу.
9. Не дозволяйте моїм «поганим звичкам» притягувати до мене
надмірну увагу.
10. Не нарікайте на мене у присутності сторонніх людей. Я
зверну більше уваги на ваше зауваження , якщо ви скажете мені все спокійно
віч-на-віч.
11. Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в поведінку в
розпал конфлікту. За деякими об’єктивними причинами мій слух притупляється в цю
мить, а бажання співпрацювати з вами пропадає . Буде нормальним, якщо ви
зробите якісь кроки, але давайте поговоримо про це пізніше.
12. Не намагайтеся читати мені нотації. Ви будете здивовані,
дізнавшись, що я чудово розумію, що таке «добре» і «погано».
13. Не змушуйте мене відчувати , що мої провини –
смертельний гріх. Я маю навчитися робити помилки без відчуття, ніби я ні на що
не здатний.
14. Не вимагайте від мене пояснень , навіщо я це зробив. Я
іноді сам не розумію, чому чиню так , а не інакше.
15. Не забувайте, що я люблю експериментувати . Саме так я
пізнаю світ , тому, будь ласка , змиріться з цим.
16. Не захищайте мене від наслідків моїх власних помилок. Я
вчусь на власному досвіді.
17. Не звертайте багато уваги на мої маленькі хвороби . Я
можу звикнути отримувати задоволення від поганого самопочуття, якщо це
привертає до мене стільки уваги.
18. Не намагайтеся здихатись мене, коли я ставлю відверті
запитання. Якщо ви не будете на них давати відповіді, я буду шукати інформацію
десь на стороні.
19. Не хвилюйтеся , що ми з вами проводимо мало часу.
Головне те, як ми його проводимо.
20. Нехай мої острахи не викликають у вас надмірного
хвилювання, інакше я буду лякатися ще більше. Покажіть мені, що таке мужність.
21. Не забувайте, що я не можу успішно розвиватися без
розуміння й підтримки, але похвала, коли вона чесно заслужена, іноді все ж забувається, а прочуханка, здається, ніколи.
22. Ставтеся до
мене так, як ви ставитесь до друзів. Тоді я теж стану вашим другом. Я вчусь,
наслідуючи приклади, а не під впливом критики.
|
