16 жовтня вся наша школа завітала на освячення нового Храму імені Петра і Павла до села Новов’язівського. Здається, ніби вчора, шановний Владика Іриней освячував місце для будування. А сьогодні маленька копія Великого Храму стала прикрасою Юр’ївщини. Схвильовані діти  - не кожного дня поруч сам Владика з помічниками, Благочинний – всі зібралися на відкриття. Отець Владислав – щасливий - мрія його збулася. Поруч родина Маловік – це турботами й підтримкою Сергія Володимировича, Світлани Миколаївни, їх дітей  все збудовано. Отець Владислав говорить, що Сергій Володимирович кожного дня був на будівництві. Щасливі і ми, дорослі, і діти, що поруч з нами такі люди. Приємно спостерігати за дітьми, коли тремтячими руками ставляться свічки із заповітною мрією, щоб були здорові їх родини, щоб мир настав на Україні, щоб чистими сталі людські душі (не осторонь пройшли уроки Християнської етики з вчителем Сіладі Наталією Олександрівною, де частим помічником є Отець Владислав).  

Я вiрю, що кожна людина може побудувати у своїй душi храм. I храм цей буде тим прекраснiшим i вищим, чим краще ми будемо ставитися до людей. Менi здається, що фундамент цього храму становить людяне ставлення. Його стiни — це чистота нашої душi: вiдповiдальнiсть за свої обов’язки, за свої вчинки, любов до країни, до свого народу, вiрнiсть у дружбi i чистота кохання. А дах — це розумне ставлення людини до себе, до своїх потреб та здiбностей. Побудувати такий храм своєї душi — пiд силу кожнiй людинi. I чим бiльше людей зумiють побудувати i зберегти у своєму серцi храм, тим кращим i щасливiшим буде наше життя на Землi.