Вітання від випускниці-2011 року ГОРОДЕЦЬКОЇ Мілани!

Доброго дня, дорога Водянська шкільна родино! День зустрічі випускників - це добре і тепле свято, наповнене щирими емоціями та доброю ностальгією за своїми шкільними роками! За традицією перша субота лютого мала б зібрати усіх нас у своїх стінах. Нажаль, зараз ми не маємо змоги приїхати до школи, поспілкуватися один з одним, але у такій ситуації в нагоді нам стануть соціальні мережі. У цьому році мій клас відзначає 10-ту річницю випуску зі школи. 10 років! Багато це чи мало? Якщо опиратися на хронологію, 10 років - це крапля в морі. Але якщо давати відповідь на це питання з точки зору того як за цей час зростала людина, як змінювалися її світобачення та життєвий шлях, тоді ми розуміємо, що 10 років - це досить значний відрізок життя!

Я згадую Водянську школу з приємною посмішкою на обличчі! Мої спогади про рідну школу починаються з того періоду, коли я ще не була ученицею. Мама брала мене з собою на роботу, і мені так подобалося це місце, атмосфера яка панувала у школі, на перервах лунав дитячий сміх, а на уроках було цікаво (я відвідувала уроки зарубіжної літератури у Наталії Яківни, і у 4 роки мені було вкрай важливо дізнатися, чому Есмеральда не покохала Квазімодо). Я дуже хотіла швидше вирости і стати першокласницею! І ось моя мрія виповнилася! У моєму класі було 15 учнів, всі такі різні і цікаві для мене! Наша перша вчителька - Булан Марія Іванівна - відкрила для нас шкільне життя, вчила читати і писати, підтримувала і завжди була поруч, старалася зробити кожен день у школі святковим і радісним! Вона хотіла, щоб ми були розумними, чесними, добрими людьми! А ще вона дуже хотіла, щоб ми були дружніми! Її бажання втілилося у життя, у подальші роки наш клас вважали одним із найдружніших!

У 5-му класі ми стали навчатися під класним керівництвом Пономаренко Марії Федорівни. У 6-му класі нашою шкільною мамою стала Кравець Євгенія Іванівна!

З великою вдячністю згадую уроки Городецької Наталії Яківни, мені завжди подобалася зарубіжна література, я і зараз часто думаю чи є таке поняття як доля людини, чи це закономірний хід розвитку рішень і вчинків людини та їх наслідків, нашому класові дуже подобалося дискутувати на цю тему у 9-му класі, коли ми читали «Герой нашого часу» М. Лермонтова; Біловол Світлани Яківни, яка навчала нас комп’ютерній грамоті та кресленню, як всі ми бачимо без навичок роботи з комп’ютером важко уявити життя сучасної людини; Юденко Валентини Іванівни, яка розповідала нам цікаві історичні факти, навчала аналітично мислити, старалася запалити в нас жагу до знань, завжди була привітною бадьорою та активною; Вільхової Альони Валеріївни, яка своєю молодістю ентузіазмом та міцними знаннями надихала нас на вивчення біології та хімії; Кравець Євгенії Іванівни, яка виховувала в нас гордість та любов до України, до її культури та мови; Булан Марії Іванівни, яка вклала в нас багато сил і велику частинку власної душі! А ще пам’ятаю уроки української мови та літератури Павчук Таміли Петрівни! Вони завжди були змістовні та цікаві!Дуже дякую усім вчителям та працівникам школи! Дякую за прекрасну освіту, що Ви нам надали, за те, що вчили нас думати, показували власним прикладом якою має бути порядна, чесна і добра людина! Хочеться сказати Вам мільйон теплих і добрих слів, але боюсь, що й цього буде замало!

Ви дбали не тільки про наш інтелектуальний розвиток, але й про душевний комфорт! У школі завжди проводилися свята, дискотеки! Кожен міг реалізувати себе!

Я дуже рада, що через 4 роки після випуску зі школи я стала частиною педагогічного колективу Водянської школи! Мої Вчителі і Наставники стали моїми колеггами! Я побачила і відчула, якою ця робота є зсередини, ще краще зрозуміла скільки мудрості, терпіння, який невичерпний обсяг душевного тепла був у моїх Вчителів! Ви дали мені колосальний досвід роботи! Я ніколи не стомлюся дякувати Вам за все!

За 10 років життя кожного з моїх однокласників змінилося. Хтось переїхав в інші міста чи села, у когось цікава робота і він сфокусований на кар’єрі, хтось залишився вдома, у когось є сім’я, діти і вони насолоджуються радістю батьківства, хтось подорожує, тобто кожен створює власний сюжет свого життя! Всі ці зміни прекрасні! Можливо інколи ми самі не помічаємо, як змінилися, але згадайте себе 15-річних і тепер порівняйте ті думки, емоції, що були у Вас тоді з собою теперішнім. Всі ми різні люди, і це абсолютно нормально, по-іншому було б не цікаво. Спілкуємось не так часто як раніше, через те, що у кожного є свої турботи, і ми не завжди знаходимо час для повідомлення або ж дзвінка. Але є те, що нас пов’язує. Ми проживали наше дитинство разом, у нас були цікаві історії, свята жарти! Разом ми дорослішали, з’являлися серйозніші питання, ми шукали на них відповіді, вчилися чути і розуміти один одного! Дякую за ці моменти!

Своїм однокласникам та вчителям я бажаю міцного здоров’я, щастя та злагоди у родинах, гармонії та душевного спокою, здійснення найзаповітніших мрій та юнацького вогника у серцях, який буде вести до нових звершень та відкриттів!

Вітання від випускника-2011 року ПРИЙМАКА Владислава

Добрый день, уважаемые учителя!

Хоть в этом году у нас нет традиционной встречи выпускников, в родных стенах школы, хотелось бы все равно всех поздравить с этим днём, как это сейчас очень популярно делать «онлайн»

Школа и все года учебы в ней, это одно, очень приятное воспоминание!

Много ярких моментов было, которые ярче всего вспоминать со своими одноклассниками. Так как со временем что-то забывается, а все вместе создадим полную картину

Одно из моих воспоминаний, может быть чуть необычное но все же:

«Представьте, урок математики, молодой учитель Максим Николаевич рассказывает какую-то очень интересную тему по геометрии)

Слушает его несколько человек, а остальные заняты своими очень важными делами

Я с Витей обсуждаем что-то, Максим с Костей заняты тем же)

Гоша пытается отвлекать Ханум и Юлю, Серега, Вересовский который, сидит с Миланой на первой парте, повернут к нам и наблюдает за всем)

Тут что-то происходит и Серега Войтанык разозлил Максима Николаевича и он попросил его выйти с класса, на что Серый отказался и начал бегать по классу)

Максим Николаевич, с хорошей физической формойдогнал его и начал выводить, тут Серега падает хватает руками батарею, а Максим Николаевич тянет его за ногимы все смеёмся

И в этот момент заходит Наталия Яковлевна и говорит: «а це що таке»

И мы сразу все по струнке смирно и молчим!»

Ещё есть много воспоминаний, некоторые в то время были записаны на мобильный телефон, я обязательно их покажу на следующих встрече!

Хочу чтобы мы оставались такими же дружными, как в школе, а тогда нас все считали самым дружным классом! И всегда находили возможность встретиться в родной школе!

Огромного всем здоровья-ученикам, учителям, выпускникам!

Желаю чтобы двери в нашу школу всегда были открыты!

Вітання від випускниці- 2001 року САВСЮК (Ворони) Ніни!

Дорога школо, аж не віриться, що вже промайнуло цілих 20 років з того часу, як ми покинули твої рідні стіни та вирушили у доросле життя, кожен із нас - у своє... Ще ніби вчора ми наввипередки бігли в столовку, грали на перервах у схованки, стрибали на "резінкі", взимку висипалися класом у шкільний двір та грали в сніжки. У нас був унікальний клас, на 11 дівчат було всього 2 хлопця) Андрій класно танцював (медляк, вальс - це була його фішка), а ще ходив з чорним дипломатом))), а з Толіком кожну перерву можна було подуріти так, що ще пів уроку відхекувалися. А ще ми - семикласниці, хлопцям із старших класів підкидували любовні листи-анонімки, були часи... Однокласники, дуже шкода, що не можемо зустрітися та пригадати ті часи разом, але щиро надіюся, що нас доля ще зведе разом. Дякую школі, нашим вчителям та сьогоднішньому складу викладачів Водянської школи за те, що навіть в період карантину знайшли змогу нас об'єднати. Добра, миру та щастя всім нам!!!