День Пам’яті загиблим від Голодомору є традиційним у нашій школі. «Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками...», палахкотять свічки, лампадки, діти говорять зі скорботою у голосі. Учні 5 класу з Наталією Яківною ніби зазирнули у вікна домівок страшних 1932-1933 років. Слухати і подумки здригатися від жаху. Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду. Так вмирала майже вся Україна. Дякуємо Богові, що сьогодні ми маємо на столі смачний хліб! Нехай людство тільки пам’ятає ці страшні сторінки!